Вилок вперше згадується в архівних документах у 1304 році під назвою Wylak. У пізніших документах воно також згадується як Wylack, Vylac, Uylak.
Вилок – давнє поселення, яке колись виникло на річковому тисянському острові Св. Ілони. Вилок офіційно називається з 1773 року.
Вже в середні століття Вилок славився річковим соляним портом на Тисі. У 1417 році тут було збудовано великі склади для зберігання та транспортування солі, що йшла вниз по Тисі.
Містечко кілька разів постраждало від затоплення. Повінь 1624 року майже повністю його знищила, а серйозні збитки відремонтували лише через десятиліття.
Мешканці Вилока також зазнали польського пограбування 1657 р. У 1661 році турецькі війська спалили село. Анти-Габсбурзьке повстання під керівництвом Імре Текелі в 1678-1688 рр. зачепило село. На відплату за участь у повстанні місто було захоплено австрійськими військами.
14 липня 1703 року Ференц ІІ Ракоці перетнув міст Боржави та вдень захопив Вилок. 13 липня імператорський гусарський полковник Міхал Кенде вже був на березі Тиси, але не побачив прихід Ракоці і був оточений куруцами. Бій тривав чотири години, при цьому війська Кенде тримали удари, але куруців було більше.
14 липня 1703 р. Армії Ракоцці здобули першу перемогу в регіоні Вилок-Тисабеч. На відзначення 200-річчя битви на місці події в 1903 році було встановлено пам’ятник Ракоцці.
У 1717 році в село вторглися кримські татари, зруйнували його до землі та забрали в рабство 17 людей.
У 1790 році після Ужгорода та Мункача було відкрито аптеку у Вилоку.
Село зазнало серйозного удару в 1830 році, коли прийшло в село холера.
Історія Вилока
